Ми витрачаємо багато сил, намагаючись зрозуміти, що про нас думають інші
Замість того щоб просто жити – ми думаємо і надумуємо
Наш розум здатний намалювати щось і потім цього ж злякатися. І замість перебування “тут і зараз” ми знаходимось думками в іншому місці. Ми живемо у фантазіях свого неспокійного розуму.
Наприклад, вам хтось із людей в тролейбусі наступив на ногу і продовжує стояти. Ви внутрішньо закіпаєте, чекаєте, коли у людини прокинеться совість, і чим довше це відбувається, тим більше ви дофантазовуєте і про людину, і про її ставлення до вас. А людина просто не знає, що там ваша нога. Не знає, не відчуває, але ви собі вже щось вигадали, образилися і розлютилися. І так у всьому, у будь-яких наших відносинах ми чомусь все ускладнюємо, вигадуємо те, чого насправді немає.
Ми витрачаємо дуже багато сил, намагаючись зрозуміти, що про нас думають, і як до нас ставляться.
Ми ускладнюємо власне життя, замість того, щоб просто жити. Ми так багато роздумуємо, що на життя сил вже не залишається.
У відносинах ми нескінченно боремося з неіснуючими проблемами
Дівчина, щойно познайомившись з хлопцем, починає занурюватися у сумніви – чи це її доля чи ні, подобається вона йому чи він просто хоче нею скористатися, якими будуть їхні діти, чи варто брати його прізвище, де вони доживатимуть старість і як назовуть онуків. Або ж вона за нього подумки вийшла заміж, там вже встигла посваритися і розійтися. А він просто запропонував їй випити каву разом…
Будь-який зовнішній сигнал ми всіляко намагаємося якось трактувати стосовно себе. Хоча «іноді банан – це просто банан». Наприклад, коли у вас за спиною хтось сміється, 90% жінок вирішать, що сміються саме з неї і знервовано почнуть перевіряти, чи вони нічого не забули одягнути, чи не потекла косметика на обличчя і так далі.
І з одягом буває дивна ситуація. Ми можемо не носити те, що нам дійсно подобається, бо раптом хтось щось подумає не те, що треба. А носимо сучасне трендове, навіть якщо воно незручне і не дуже подобається.
А ще постійно оцінюємо себе біля дзеркала як це виглядає? Що про мене говорить ця спідниця? Чи не варто мені схуднути під цю трендову сукню? Або навпаки, погладшати? Чи не застара я для таких шортів?
А таке плаття матері трьох дітей одягти можна? А раптом люди подумають, що я товста? А раптом мене засудять інші мами на майданчику за випендрьож? А раптом чоловікові не сподобається?
Ми часто не розуміємо, чого хочемо, де наші бажання, а де — чужі
Занадто неспокійний розум, взапрограмований телевізором, вихованням та правилами поведінки, марними знаннями, якими ми не користуємося, освітою, яка просто “для годиться”, і яка потріпала нерви, заповнивши голову не потрібною саме вам інформацією…
Єдиний спосіб бути щасливим — це не дозволяти розуму взяти гору над нашим життям, а навчитися відчувати себе та свої бажання. Ми всі помиляємось, і нам дуже важко приймати і добре і погане, не намагаючись нічого виправити. Важливо проживати своє життя на повну, а не думати про проблеми, що можуть і ніколи не виникнути у нашому житті.
